Чом плачеш, Вкраїно, дощами
І сірим туманом в полях?
Немов би міраж, і не з нами
Жартують сьогодні в верхах.
В очах їх зухвалість й озлоба,
В словах лиш підступна брехня.
Сп’яніла у власній жадобі,
Провадить окрема “сім’я”.
Подобу невинного п’ялять,
Вітають з екранів Майдани.
За мить вже криваво ужалять,
Скувавши свободу в кайдани.
Керує пекельная сила -
Безвиході хвиля прийшла.
Гранати, підпали і вила…
Кричить України душа.
Страждання і сміх над синами
Терпіти доводиться нині.
Поплач, Україно, дощами...
З тобою назАвжди єдині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473917
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Nikita13