Життя загадкове та не зрозуміле…,
Поки щось «до тямиш» - воно тобі сплило,
Стоїш і питаєш - що це було?
Не встиг і пожити, як «все загуло…»,
Поглянеш назад, чи поглянеш вперед,
Усюди «туман», сьогодення - не мед,
Та час іще є – збагнути життя,
І не зволікай, бо нема вороття…,
Ось, ти народився, ти ріс, ти зростав…,
Час сплинув швиденько, ось день і настав…,
І ти зупинився, питання «задав»,
Нарешті…, дорослим ти став…,
Молодість вважає – старості немає,
І ні що, ніхто - життя не зламає…,
Старість завітала - мудрість не прийшла,
До твоєї оселі дороги не знайшла…,
Отже, ще не пізно двері відчинить,
На шляху до «хати» – світло запалить,
Мудрість тоді зайде - старість віджене,
Та решта життя - свідомо мене…,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473862
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Ніколь Авілчаду