Мовчиш? Мовчи! Мовчи і бійся,
На це худоба здатна теж!
Та, бидло, навіть не надійся,
Що спокій в старості знайдеш!
Тебе спитають ще внучата –
Що ти робив, як був Майдан?
Тоді не вдасться промовчати,
Життя прожив немов тарган.
Коли збагнеш, вже буде пізно.
Старався ніби, їв і пив –
Навіщо плакатись так слізно
Коли людиною не жив!
Це не життя, а існування,
Без гідності, свободи, волі.
Щоб відповісти на питання
Потрібно поєднати долі.
І присвятити Україні
Не тільки долю, а й життя.
Тоді на старість навіть тіні
Жалю не буде й каяття!
19.01.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473680
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Мирослав Вересюк