Неможливо усім дарувати взаємне кохання і щастя,
І у грі під ім’ям «кохання» не буває аж трьох гравців.
Та можливо на ті самі граблі ступити і знову впасти,
Покалічивши душу, наставивши нових рубців.
Все пройде. Час завжди заліковує навіть найтяжчі рани.
Ти іще такий молодий. Геть усі негативні думки!
Ти для когось ще станеш найкращим, єдиним, коханим,
Хоч у тебе на пошуки щастя можуть піти роки.
Ти вважаєш мене черствим, безсердечним стер**м,
І я знаю: так навіть краще, щоб швидше мене забув.
Ти, будь ласка, і далі пиши свої поетичні шедеври
Про кохання й життя, сенс якого ти ще не збагнув.
Я ніколи не мала наміру розбивати невинні серця,
Я завжди зазнавала болю, докорів свого сумління.
Та з тобою відчула, що потрібно усе довести до кінця,
Щоб ти вільним від мене став і отримав нарешті спасіння.
Не потрібно мені писати, в гості теж я тебе не запрошую,
Ми ніколи не вип’ємо 70 чашок чаю, як ти хотів.
Я могла стати другом, могла залишитись хорошою,
Але так ти ніколи не вбив би своїх почуттів…
16-17.01.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473272
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Юлія Ярема