Все як завжди,
Я один в пустій квартирі .
Пройшла вже половина ночі.
На столі недокурена сигарета
А біля неї недопита пляшка вина,.
Якісь записки та листівки з нагоди Різдва.
Хтось привітав.
Мабуть той ,хто досі пам*ятає,
Той із ким ділився я думками.
Той ,хто мене знає.
Проте не написав той ,хто кохає.
Але чомусь таке життя.
І так постійно в нім буває.
Таке наше буття,
І його ніщо не заміняє.
Раніше думав що самотність
Це кінець життя і смерть.
Та мабуть помилявся.
Бо це суть життя .
Що відкриває нам сенс буття.
Коли ще можна зрозуміти,
Що життя яскраве і ним треба просто жити.
Радіти всьому,що дає нам Бог.
Дійти до самого дна
І лише там зрозуміти.
Що потрібно просто любити.
А все інше і так ми зможем зробити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472982
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2014
автор: Влад Петров.