Ламаю телефони, ребра, пальці.
І подих забиває. Ледь дишу.
Якщо ти йти захочеш завтра вранці,
То я тебе нікуди не пущу!
Ти рідко так приходиш. Тут залишся.
І не дивись так мутно й безтурботно.
Я знаю - ти реальний! Ти не снишся!
Не йди, бо мені буде знов самотньою
І не кажи, що ти давно в могилі.
І не кажи, що це в мене психоз!
І що як лікарі мені не вірять?!
Я знаю - ТИ приніс в руках мороз!
Я знаю, ти живий. Ти не загинув.
Я знаю це, бо досі Я живу!
Я не піду до тебе на могилу,
А як прийдеш,то більш не відпущу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2014
автор: Олька Оленька