а я вичерпувала твій голос горнятами
з-поміж стін
дверей і колись проговорених клятв
розбирала на атоми
розбивалась об його магістраль
мокра сукня грудневої ночі вишиває новий циферблат
краще сон тобі напророчу
краще сніг ніж по колу назад
чужорідне втамоване днище
де поскладані залишки доторків
проростаю кимсь зовсім іншим
але все ж на твоєму голосі
поголю закудлатене небо від їдкого дощу-пройдисвіта
навіть море дощенту висохне
а твій голос пісками сиплеться
а твій голос до млості відданий
на руках опадає інеєм
втаврувавшись в життєві лінії
заколишеться криком первісним
на устах у чиєїсь дитини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472289
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Нова Планета