І кожну чортову ніч,
все не по собі
Все думки, що ми вже не ті
І трапляється з нами усе як по плану,
По маслу чи по стандарту…
Дженерейшн щасливих,
І прагнучих жити
завзято, так сильно ,
так стрімко і так відчайдушно,
щоб ближче до мрії, і швидше за час,
сильніше за відстань, могутніше слів…
і крок за кроком змиває та хвиля шаленості й драйву,
і хочеться жити, по - справжньому жити.
Леліючи думку про щастя та сонце,
Що світить у серці, що гріє в душі…
Ми зліплені з сталі, ми зроблені з золота,
Щасливі та сильні,
Сумлінні й прекрасні…
І стан невагомий здіймає уверх,
Так легше нам жити, так легше не впасти…
І тільки б за руку тримати так сильно,
свою рідну душу, своє забуття,
з ким, ніби з собою,
з ким вище за хмари,
з ким тиша за золото,
та краще ніж мед...
Хоробрі та сильні,
ми вільні й шалені.
Із серцем відкритим, з такою ж душею.
Ми прагнемо знати, що краще забути,
так сильно кохати, чекати і знати,
що все не так просто,
що десь там у світі,
тебе ще чекають, комусь необхідний...
Лиш знати потрібно,
що ніч найтемніша,
завжди завершається тільки світанком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472200
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Annaleto