Як же хочеться побачить
У людей тих очі
Що співають з всіх «майданів»
Про щастя "дівоче"
Так кохають Україну
Неньку нашу милу
Що для щастя, треба сватать
За кордон «вродливу»
Самі взріти вже не можуть
Ні краси, ні вроди
Не трудів, ночей безсонних
Не попросять згоди
Все заклали у банкноти
Її «душу» й «тіло»…
А свої ж, лиш обіцяють
Гарно й грімко в Гімнах!..
Не спроможні їй служити
Ні життям, ні ділом
Лиш користь та чужі руки
Хай іде «зваблива»…
Щоб гарненько, ситно жити
Милі, щирі діти
Випихають рідну матір
На «панель» сходити…
Бо інакше не в спромозі
Любов проявляти
Щиро працею своєю
За її подбати!
Не працюють рученята
Не мізки, не воля
Щоб не "змазати" й не вкрасти
З ЇЇ тіла поля
Що сподобили - «хапнУли»
А що ні - продАли
Нащо бідним українцям
Багатства державні
Нащо їм щаслива мрія
Сила! Слава! Воля!
Їхнім правнукам та внукам
Нащо власна доля!
Закордонні «європейці»
«Цінність» свою знають
Їхні прадіди та баби
Вже півсвіта мають
Вспадкували своїм дітям
Однак, все їм мало
І не дивно, бо Природа
Усім вже сказала
Той народ, що Божу милість
Заслужив ділами
В ЇЇ щедрості та статках
Буде жить віками
Праця батькова і діда
Освятилась кров’ю
Нам передана в багатстві
З миром та любов’ю
Найбагатші чорноземи
І ліси дрімучі
Води, руди та ще й люди
Терплячі й «розумні»
А що треба, щоби наше…
Друже із тобою
Стало їхнім, не вкраїнським
Під їх булавою?...
Вже дивись, поля не наші
Фабрики, заводи
І ліси, поля, озера
Ріки, трави, води…
Що ж зробилось? Де проспали?
Як же з нами сталось?
Що з господарів в холопи
Самі записались
Що від нашого з тобою
Імені народу
Продають! Ґвалтують неньку!
Ганьблять її вроду!
Хто ж повинен? Що робити?
Своїми ж руками
Ми на шию панство садим
Ліземо в кайдани
Вони точно зна, що роблять
Світом править хочуть
За обіцянки та гроші
Й нас купити зможуть
Щоби ми, їхні багатства
Своїм умножали
А тіла свої та долю
У рабство продали
Вікові родинні знаті
Весь світ «прикупають»
Словом блуду, як ключами
ХатИ відкривають
Отакі і наші, й гості
Панствують, сміються
Звідусіль сватАтись лізуть
Правити всі рвуться
Вже оплачені рахунки
«Євро» та «долЯри»
Залишилось тільки спхнути
Матір у кайдани
Що ж робити? Як прозріти?
Тим хто серцем любить?
Збережи Вкраїну дітям
Від тих хто голубить!..
P/S Прислів'я в думах:
Де б ми не бували
Куди б не просились
Нема краще України
Де ми народились...
Сергій Кріпак*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471970
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Сергій Кріпак*