Кармінна пам”ять
КармІННА хабія на схилах Наяриту*.
Тропічне сонце пташку милу обійма.
А білопІННУ розстелила скатертину
У нас, з синичками, красунечка – зима.
КармІННА алича закручена у банки.
КамІННИй спокій, - де горить ясний вогонь.
ПромІННА радість крізь хмарки чудовим ранком,
І пІННА кава – з найніжнісіньких долонь.
Ми вік рахуємо по кількості ілюзій,
Що по-звірячому убиті вздовж життя.
Хай тлІННИй час, не всі шари забиті в лузу,
БезцІННА пам”ять – у теплі серцебиття.
Це – неодмІННА домінанта, незамІННА.
Монета – не розмІННА. Пам”ять – це наш скарб.
Це – дар небес сумлІННИх, чистий, повноцІННИй
У сяйві райдуги і душ яскравих фарб.
*Наярит- місцевість у Мексиці на тихоокеанському узбережжі
(На написання вірша спонукало ім”я подружки Innessanew)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471780
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Ліоліна