Серед тисяч душевних задач
Вирахували зовсім не те:
Нас зіштовхнули з паралельних –
Ромб і сферу…
Хіба це пусте?
Сонячна крона моїх гріхів –
Безапеляційна підозра.
Як ти міг?
Як ти мене зумів
Штовхнути в мить під бульдозера?
Думаєш - розчавило тіло,
Переломило кістки і дух? –
Та ні по чому. Не боліло…
Продовжую рівномірний рух.
Тепер двохвимірна і пуста –
Перекочую зі світу 3-Д.
Проте, яка треба, і така згожусь –
Деформація гряде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471499
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Св. Простота