Як тяжко сказати людині «прощавай», -
Коли вона довго жила у серці.
А на кухні вже стигне мій гіркий зелений чай,
А очі повні сліз, мов ті озерця...
Не йди, залишися ще на декілька хвилин,
Дай зрозуміти, що ти уже не мій..
А серце буде пам’ятати наші тисячі годин,
Та різку втрату, бо ти уже належиш їй..
Шкода, що не здійснилась моя казка,
Яку хотіла з тобою розділити.
Тепер я знаю, що таке поразка,
Але і знаю, що буду я прекрасно жити.
Тепер вже можу сміло сказати «прощавай»,
І душу свою закрити на замок.
І вже доп’ю свій холодний гіркий зелений чай,
А також заберу із серця, ці тисячі думок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471421
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: klakova