([i]святочний розмисел[/i])
[b]Лабіринтами згадок втомившись ходити,
У майбутнє дорогу шукаєш пряму,
В груди б'єш себе , як у святилищі митар,
Сповідаючись потайки слізно Йому.
Важкувато тобі віднайти ту стежину, -
Безліч знаків ведуть у тупик і обрив,
Та, коли вже рішився, – шукаєш єдину,
По якій Він, землянином бувши, ходив.
Адже нею ти вийдеш спокійно на пристань
І присядеш на березі миру й добра,
Де тебе до грудей своїх вічність притисне
Під божественний усміх святого Петра.
09.01.14.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471293
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Рідний