У Вифлиємі ще жила,
З миром Божая сім’я,
А на сході вже зійшла
Зірка вічності. Сія,
Мудреців вона зове,
В Єрусалим прямо веде.
Мудреці прийшли, питають:
"Де царі тут проживають"?
Ім на Ірода вказали,
Вони ж його запитали:
"Де, Богом посланий, ваш Цар?
Йому несемо щедрий дар".
Ірод цар тут біснуватий
І жорстокий, і пихатий,
Книжників своїх зове:
"Де той цар тепер живе"?
Книжники відповідають:
"Над Вифлиємом зорі сяють,
Нещодавно там зійшла
Зірка Нова-чимала".
Ірод мудреців спровадив,
Лестощами злість загладив,
Сказая, як хто царя знайде,
Він також кланятись піде.
Та не кланятись зібрався,
Дитину вбити заповзявся.
Але даремно Ірод жде,
Він дитину не знайде.
Мудреці все зрозуміли,
Обмануть царя зуміли
І за зіркою ясною,
Пішли дорогою святою.
Мудреці вже в Божій хаті,
Кладуть дари Йому багаті
І кланялися до землі
Дитині, мудреці старі.
Золото і ладан клали,
Масло миро дуже цінне,
Дарами цими показали:
Ісус-цар, Бог, він же Людина.
Тоді три східні мудреці,
Попереджені вві сні,
Цю тайну пильно зберігали,
Й до Ірода не завертали.
Пустилися іншою
Дорогою безпечною
У свої рідні краї,
Понесли враження святі.
Мудреці оці: Гаспар,
Меліхор і Валтасар,
Святою церквою дано,
Згадувати їх в Різдво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471063
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.01.2014
автор: leonidabram