Крок за кроком, день за днем,
Дід став в баби старим пнем,
Сів у голос щось мізкує,
Ну, а баба все те чує.
– Був козак на усі сто,
Як постукаю в вікно,
Було кулею летить,
Щось щебече, не бурчить.
Поцілує щиро в губи,
Заздрили тоді всі люди,
А тепер я старий пень,
Товче це вона щодень.
Стало діда шкода бабі,
Так собі лиш для розваги,
Крок ступила і спіткнулась,
Аж луна з того жахнулась.
Кричить баба на всю хату,
Як для неї дати раду,
Взяв на руки та у ліжко,
Бачить баба дуже близько.
– На піч хочу, – гірко плаче,
Дід по хаті з нею скаче,
Вмостив бабу, як годиться,
Ну, а бабі не лежиться.
Потри ноги, погладь спину,
Певно, діду, я вже згину,
Пам’ятай до скону літ,
Ти найкращий в мене дід.
Все життя тебе любила,
Мов з рушниці діда вбила,
Плаче дід, немов дитина,
– Ти також в мене єдина.
Називай, як заманеться,
Баба нишком вже сміється,
– Годі, діду, пройде день,
Що стоїш, як старий пень.
Іди в хлів скотині дай,
– Я біжу, а ти дрімай,
Дам скотині, повернуся,
Біля тебе примощуся.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/499-starij-pen.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471056
Рубрика: Гумореска
дата надходження 08.01.2014
автор: Антоніна Грицаюк