Злилось безмежне поле з небесами,
Тріпоче вітерець вінці беріз,
Й вологу смокче спраглими вустами
З сосків набряклих хмар зелений ліс.
Ось так і я, знесилена від спраги,
Душею мрію в небо прорости,-
Туди, де Вічний Розум, Вічне Благо,
Краса нетлінна й царство чистоти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471021
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Ірина Хміль