Кобилянська (Olga)

Ти  йдеш  угору,  потім  знову  –  вниз,
Ти  пишеш  лист  до  Лесі  Українки.
Блакитна  квітка  –  це  ознака  жінки
(Шалена  пристрасть  своєрідних  рис).

Ти  чуєш  біль.  Усе  твоє  життя  –
Вагон  метро  на  станції  «Хрещатик».
Як  вуличний  засніжений  ліхтарик,
Ти  буковинське  чистеє  дитя.

Настане  час  –  до  нас,  сюди  прийдеш,
У  чорних  горах  заспіває  сойка…
Як  відображення  усіх  казкових  гейш  –
Моя  «Земля».  Моя  «Царівна».
Olga.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470633
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.01.2014
автор: Анна Старко