А знаєш, ненависть – це теж любов,
Помножена на гордість і образи,
Загублена в сувоях древніх мов,
Покроєна іржавим лезом часу…
Не всі святі, хто не пізнав гріха,
Не всі лихі, у кого чорні крила.
Я вірю в те, що ти мене кохав,
Та суть твоя вбиває, а не цілить…
Не зрушиться в душі болюча вісь,
Між нами – запитань порожня вічність.
Нема спасіння… Ти в моїй крові –
Вогонь і шторм – шалене протиріччя.
А знаєш, тиша – це також війна
Розлуки, заборони і бажання…
Це море, що ні берега, ні дна,
Це воля, що заковує мовчанням…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470515
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Лілія Ніколаєнко