Пробач мене мій друг, за те, що не вернути!
Пробач мене мій друг, що не змогла відчути.
Пробач мене мій друг! пробач, та я не знала!
Пробач мене мій друг, за те, що не кохала!
Забудь мої слова, забудь мої тривоги,
забудь мої вуста, забудь наші дороги,
розбилися мости, забракло сил вернутись,
зростилися думки, заклякли від розлуки.
Тікай від мене в снах, ховайся у безсонні,
тікай навіть в думках, шукай слова сторонні,
не смій вертати час, його і так не вернеш,
не смій шукати нас, бо нас вже не повернеш!
Чому ідеш у слід? чому мене тримаєш?
Для чого топиш лід? Для чого так зітхаєш?
Не в один ритм серця, на двох не одна доля,
не стримуй же кінця, це власне, моя воля.
Прошу тебе іди, прошу не оглядайся,
молю тебе зійди з ілюзій мого щастя,
постав собі мету, мене із неї викинь,
не варто в пустоту кидатись в любий виклик.
Пробач мене мій друг, забудь мої тривоги,
тікай від своїх слуг, що в сни мої приводять,
не смій тримати час це, власне, моя воля,
прошу, тікай від "нас", бо "ми" не одна доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469965
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Чуточка Божевілля