Обійми, коли мерзне душа.
Обійми, коли б'ють зі сторін.
Не рятує те світло вітрин.
Все без тебе навколо як жах.
Світло ллють золоті ліхтарі.
Ми ж чекаємо натяк, мов знак.
Надто вперті й такі запальні,
а літаємо досі у снах.
Ніч болить, коли сльози в очах,
ніжний сон, мов час минає.
Той, хто руки опускає,
обмінює себе на страх.
В серце дивляться очі кафе
у будиночку, що за мостом.
Тоді навчилися дихати,
життя стало чистим листом.
По мосту ходить сивий віщун,
всі пророцтва на тонких губах.
Під ногами виник довгий шлях.
- Старий вочевидь це відчув.
Обійми, коли мерзне душа.
Вибач біль від моїх колючок.
Відчуваєш, в руці рука чужа?
Стихає шум гамірних вуличок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469952
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: teodora_daisy