Що ти знаєш про сніг?
А крім того, що він білий?
А я знаю ось що...
Коли настають зимові ночі, то вони світлі. Особливо коли ти йдеш по снігу, отак ступаючи крок за кроком, по білому комканому килиму... а за руку тримаєш Щастя.
І сніжинки заплутуються в твоєму розтріпаному і шалено красивому волоссі. Отак летить собі біла красуня і, глядь, а вона уже вмостилась на твоєму кудрику і повільно так тане... А потім ще одна, іще й іще...
Але тобі байдуже на своє вогке волосся. Ти дивишся в його очі, і на його віях тануть сніжинки. Вони, мабуть, також присіли на них, щоб любуватись його очима. Як робиш це ти, коли за руку тримаєш Щастя.
Отак би вічно дивилась в його очі і шалено ревнувала б до отих нахабних сніжинок, що в стократ ближче до його бездонних, ніж ти...
Але він обнімає тебе, ніжно шепоче на вушко: «ще одна» і забирає маленьку красуню з волосся. І поки вона тане, ти відчуваєш щось подібне... бо за руку тримаєш Щастя.
Знаєте, що я знаю про сніг?
Він неймовірно ніжний... як і Щастя, яке я тримаю за руку.
http://vk.com/annika_ly_diary
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469904
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Annika Ly