Зимова відлига. Зимняя оттепель

Струмочки  дзюркочуть,  несуть  вони  мрії-сни.
Хай  щастя  наврочать  слова  твої  -  до  весни.
До  сонця  ясного,  що  квітне  у  вишині!
До  першого  грому,  до  леготу  у  мені!

Зимова  відлига  -  хай  стрімко  зближає  нас!
Хай  скресне  та  крига,  що  сковує  душу  враз!
Щоб  білі  сніжинки  -  ошатні  гінці  зими
Сліди  замітали,  де  вдвох  вже  крокуємо  ми...

******************
Звенят  переливами  смеха
Из  снежных  сугробов  -  ручьи.
Мой  милый,  когда  ты  уехал  -
Все  дни  мои  стали  -  ничьи...
И  небо  -  затянуто  серым,
Понуро  стоят  деревА...
Ни  солнца,  ни  света,  ни  веры...
Но  в  сердце  возникли  слова!
Что  всё,  что  свершилось  -  так  надо!
Что  всё  будет  лучше  стократ!
Что  почки  весеннего  сада  
Весной  свой  оденут  наряд!
Что  оттепель  эта  -  предвестник,
Что  вновь  я  увижу  тебя!
Тобою  согретый  подснежник
Цветёт  -  средь  снегов  января.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469277
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2013
автор: Ірина Лівобережна