Здоровий глузд.
Нарешті, серце є.
Невже замало,
Щоби буть людиною?
Голодомор. Вороння виграє.
Квітучий край –
Зчорнілою руїною.
Говорять – Сталін.
Вурдулак з Кремля.
Гвалтують неньку
Москалі-приспішники.
Він що –
Петра-сусіда намовляв
Зернини макової
В хаті не залишити?
Він що-
Квасолю в жмені рахував,
Чи під подушкою
Дитяти хворого?
Холуйська ницість-
Першоріддя зла,
Лихий сусід –
Немає гірше ворога.
І так завжди:
Вожді на небесах
Укази пишуть
Для повіту енського.
А чорні всі,
А підлі всі діла –
Від завзяття
Улесливо – лакейського.
Похвалять може.
Може – чин дадуть.
Нагайку в руки
І коня вогнистого.
Його поріддя
Люди прокленуть.
Оті – померлі,
І оті, що вистоять.
Потупить зір –
Часи були не ті
В одвіті Сталін,
Ми маленькі люди.
Народе мій
Ти будеш в хомуті,
Доки сусіди
Отакими будуть!
Один з другим
На відстані ножа.
Найбільша радість –
Коли лихо в ближнього.
Є глузд і совість.
Врешті – є межа.
Рятунок наш
У милості Всевишнього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468366
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: stawitscky