А сни мої… А сни мої – як води…
Як бурні води древньої ріки…
Немає там ні страху, ні тривоги,
В тих снах мене цілуєш ніжно ти.
Цілуєш так, як дощ цілує квіти,
Як вітер пестить трави на полях,
Як промінь сонця ніжно і відкрито
Торкає стиглі яблука в садах.
…І знову сон. А, може вже і ні…
Забуду розпач і відкину втому.
Стежиною, що зіткана із зір,
Повернуся увечері додому.
Давно вже призабувся смак весни…
Багряним цвітом квітнуть небокраї.
І ти приходиш знову в мої сни.
Я знаю,так насправді не буває…
Я знаю, це – ілюзія, обман…
Найлегший спосіб пережити горе.
Твій силует, загорнутий в туман…
П’янкий нестерпно пам’яті дурман…
І сни мої… І сни мої – як море…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468335
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: гостя