Дев’ятнадцятий рік йде мені,
А я далеко від дому, на
чужині,
Хоч маю країну захищати,
Та мушу в Москвляндії
працювати.
Хоч хочу рідній країні
служити,
Та скажу поправді, за щось
треба житти,
Бо закінчилось дитинство,
настало доросле життя,
Воно ламає мрії, зникають
щирі почуття.
Все. Не можу. Я вимагаю змін.
Ви, що не чуєте? Я хочу
перемін.
Скільки ви ще будете терпіти
люди,
Щоб вами керували москалі й
паскуди?
А, ні, чекайте, доберусь до
влади, стану президентом,
Тоді, я обіцяю, що буду саме
тим процентом,
Що буде для України і її
народу,
За її честь, за його свободу.
Але є тоді шанси, що довго не
проживу,
Вб’ють мене люди, якщо
слова не здержу,
Або знищать мене ті,
Кому не потрібні зміни в
житті.
Та все одно, я хочу змін,
Пройду через поле мін,
Щоб були вдома мої і ваші
діти.
Люди, ви ж повинні мене
розуміти.
А, може, Боже,
Хтось зараз може,
Тим процентом стати,
Щоб так довго нам чекати.
А, ні, чекайте, доберусь до
влади, стану президентом,
Тоді, я обіцяю, що буду саме
тим процентом,
Що буде для України і її
народу,
За її честь, за його свободу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467983
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: Назар Йордовський