І знову гість! Чи ж я тебе просила?
Мені так добре до цих пір було.
Двері свої, на три замки закрила,
А ти шмигнув крізь шпарку у вікно!
Найгірше те, що ти тепер господар.
Узав в кулак моє щасливе почуття.
Для тебе це найбільша насолода,
Коли я плачу тихо, мов дитя!
Ім’я твоє – це спущені вітрила!
Борюсь з тобою, тиране моїх дум.
Чого приходиш ,ріжеш мої крила,
Йди геть! Життя мойого ворог-сум!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467970
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: горлиця