Уривки з поеми відстаней
(див. 20, 21, 22 грудня)
* * *
Топтати стежку нам в чужі поля
чи ж варто? Бо накинуть миттю пута,
швиденько інтегрують відтіля, –
увіллємось і втратимо набуте?
В радянщину зливали всіх і все –
і нації, і мови воєдино.
Сторч головою. Хай ріка несе.
Нудна, шаблонна, престара рутина.
І знову кличуть нас на іншу путь, –
в чумні америзонові структури.
Не будемо собою, – заведуть,
заманять і запруть. Авжеж, обдурять.
Куди йдемо, – ніхто питать не смій.
Як же набридли плутані маневри!
Не варто бити в Переяслав-дзвін,
в імперські пазурі вже не повернем.
Не варто сліпо так іти у світ,
духовними утриманцями бути.
Удома легше – чи уздовж, чи вбрід,
толокою, гуртом долати скруту.
Вагоме слово з ділом заодно:
культура українська, щира пісня…
Прарідний край – міцне старе вино.
Слов’янське братство шанувать не пізно.
* * *
Щоб землю не розпродати, проте,
і не ізолюватися від світу –
у розмаїтті правлячих систем
потрібно віднайти свою орбіту.
Звичайно, в товаристві світовім
утвердження легкого нам не буде.
Не зупиняймось на шляху новім,
щоб дихати колись на повні груди.
Чи скаже хто зневажливо – хохли?
Чи мовить хтось – околиця Європи? –
Лиш флюгерну політику б змогли
полишити правителі-холопи.
Щоб дітвора щасливою була,
у ріднім краї соловейко тьохкав, –
гаї священні посадить пора!
Допоки ж буде українець ойкать?
Перебудови затяжний регрес…
Вартує уряд інтереси кланів.
Чи будемо сусідами ЄС
і ринком збуту несвоїх товарів?
Нещасний люд неначе подурів.
О, як же вірно треба формувати
команду провідних проводирів!
Допоки ж будемо деградувати?
Допоки ж, браття, буде наш город
копитити нахабне хиже бидло?
Нас – міліони. Підіймайсь, народ!
О, як же нам життя таке набридло!
Допоки є перевертні-вожді, –
перед законом вільний люд – не рівний.
Правуймо власний шлях.
Отут – наш дім.
Збудуємо Європу в Україні.
І ким би, брате, ти в житті не став, –
шануй державу і коріння роду,
але понад усе себе не став, –
служи лиш Богу й власному народу.
2003
(далі див. закінчення)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467900
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА