Ти тепер не сама,
Ти навряд чи будеш колись одною,
Ти знаєш ці слова,
Ти, напевно, вважаєш їх чумою,
Можна й мене таким вважати,
Що добиває всіх,
Крім себе, змушує страждати.
(Закулісний сміх,
Входить Олеся.)
Тобі роботи мало?
Спочатку наробися,
Не відлежуй сало,
На слова не перекладай вини,
Приймись за путню справу,
І тоді праведно застонеш,
І тоді матимеш ти славу
Почесного громадянина.
А поки, ти не знати що городиш,
Не одна година-днина
Під вікнами тут бродиш.
(Падають квіти,
Розквітає град.)
Не хочеш полетіти?
Йдемо на перший ряд.
(Тримаються разом руки,
Дублери в кадрі /су*и/)
Ти не була сама
Завжди, як страх, провсяк
Нагадувала дарма,
Що треба хтось, і як знак
Цього народились ми нью,
(Звучить важкий бек)
В нашій історії, по завершенню,
Винайдуть яти-любов хай-тек.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2013
автор: Dingo Барський