Його так манив лакований блиск тої крутої тачки, якою сьогодні приїхав новий одногрупник Її гладенькі боки створені розривати простір, мчати наввипередки з вітром.
А власник же напевно влаштовує на ній такі перегони ночами!
Погляд впав на потерті джинси. Так. Самому на таку не заробити. От би хоч в салоні посидіти!
Новачок уже зібрав у коридорі групу «прихильників» і щось розповідав, як видно з широких жестів.
На нього ж уваги ніхто не звертав. Перерва спливала.
Щось дзенькнуло об підлогу.
Глянув і серце радісно застукотіло. Зовсім поруч лежав ключ. Той самий! Від мрії!
Ото шанс! А може гукнути?
Та ні. Ще дві пари . Можна швиденько випробувати цяцьку і повернути. Ніхто й не помітить. Нічого ж страшного?
Авто і справді дивовижне. Завелося миттєво. Не зчувся, як уже мчиш містом під модний музон. Класно!
Швидше! Швидше! Встигнути б повернутися!
Рух заводить і бадьорить.
Що це?! Звідки?! Гальма! Де гальма?! Що за звук?! Ой!
Блискуча колись автівка скоцюрбилася на узбіччі металобрухтом. Сліпо вдивляється навколо розбитими скляними друзками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467499
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2013
автор: Траяна