І знов напишу я про ніч.
Безумно радію я з неї.
Всю втому здуває із пліч,
Породжує ямби й хореї.
І музу мою чарівну
Я з місяцем лиш уявляю,
Та точно їй не дорікну,
Бо люблю оте, що я маю.
Вона час від часу веде
Бої за рукописи вічні
Із сном, що частенько плете
Спокійні сітки та магічні.
P.S.
Не варто будити мене
Зі сну, що породжує муза...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467388
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Андрій Конопко