Непробачена…

Щось  сьогодні  вітряно  надворі.
За  вікном  зима  і  не  зима.
На  слизькій  дорозі  думки  кволі
Все  спішать  до  тебе  крадькома.

Хочуть  все  достукатись  до  тебе.
Добротою  душу  напоїть.
Виникла  давно  така  потреба:
Як  же  без  добра  на  світі  жить?

Як  вдихнуть  у  тебе,  скажи,  радість?
Як  навчить  прощати  помилки,
Цінувати   ще  жіночу  слабкість,
Як  же  повиймать  ті  колючки,

Що  нізащо  в  душу  ти  посіяв?
Де  були  квітки  -  вже  бур"яни.
І  зневагу    серцю  заподіяв.
Чом  так  сталось?  Прошу...  Поясни.

В  серці  поселилася  непрошена.
І  збирає  ягідки  гіркі.
І  назавжди  стала  непробачена.
За  які  ж,  цікаво,  це  гріхи?



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я