В нашому краю давно жива легенда
Про квіточку щасливу для кожного із нас,
Що в лісі світить кожному здалека.
Про ту що для кохання поламає й час.
Та квітка - папороті цвіт прекрасний,
Що сяє в ніч Купала тим
У кого серце, тіло й розум ясний,
Хто протистоїть думкам лихим.
Але безглузді ті наївні,
Що кожен рік блукають по лісах
Й гадають:"Мудрецям ми рівні".
Та квіточки нема у їх руках...
А все тому, що думають лиш тілом.
Та бачить квітку може лиш душа.
І навіть коли сонце палить літом
Та в час коли рипить навкруг зима.
Та квітка є прекраснішою в світі
І кожному освітлює життєвий шлях,
Але побачити змогли її лишень ті
Хто зняв завісу ту, що на сумних очах.
І я її красу тепер побачив
В прекрасних як два озера очах
У ніжності що до тепер не бачив
Як квітки пелюстки в твоїх руках.
В твоїй красі те сяйво диво-квітки
Її тендітність у твоїх плечах.
Як ниточки алмазні твої війки
Окреслюють кришталь в твоїх очах.
Ти ніби оця квіточка міфічна.
Бо поки не побачв віри я не мав,
Що існує в світі та краса магічна
За яку все золото б віддав...
/'"Mørke bjorn"'
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467128
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Mørke Bjorn