Тебе так багато в моїй голові!
Що ось зовсім скоро із глузду поїду.
Як бурі сибірські і дні снігові -
не поряд, не близько. Тиняєшся світом...
Тебе так багато в чернетках моїх
із ритмом кульгавим, повторами ка́льки.
Та ми так далеко, як пристань німих
без крику давно нас викльовують чайки.
Тебе так багато в скрипучій зимі!
Ти мав би згадати, що дуже я мерзну?!
Не любиш, не хочеш... Так дай до весни
підсніжником білим у полі воскреснуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2013
автор: Ліна Біла