[img]http://cs425816.vk.me/v425816580/503b/ksSzrDwAvqs.jpg[/img]
Я маю секретні двері, до світу небачених див...
Незвіданий шлях серед терній... Віднайти їх ніхто не зумів.
Це місто, в якім засинаю. Нескошені трави в степах.
Мій ліс — відображення раю, видніється лиш в моїх снах.
Там осінь малює хмаринки, там небо нестерпно ллє дощ
В забуту у чащі хатинку ворони злітаються з площ.
Пліткують про різні новини, вовчата, добріші людей,
Там в тиші кричать лише книги. Про світ божевільних ідей.
О півночі місяць і зорі навшпиньки до річки ідуть.
На варті стоять у камзолі фантоми, що ліс стережуть.
І серце здає оборону, і мозок втрачає контроль,
Та тільки фантоми в камзолах нікому не скажуть пароль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466803
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2013
автор: Юліанка Бойчук