Коли в тобі не серце, а вогонь,
Що так пече, аж душу розпирає,
Коли пульсує безліччю погонь
на твій народ безлика сіра зграя.
Та в ланцюги… О, Господи, боронь
Своїх дітей невинних! Чи не Каїн
В тобі шукає ласого шматка?
Моя Вкраїно, доленько гірка…
Коли слова гостріші за мечі,
А міць людська стократ сильніша зброї,
Не в землю зерна сіють сіячі,
А в душу світло, ґазди сивочолі,
Що нині йдуть із гаслом на вустах:
«Ганьба безчинству! Досить вже сваволі!
Довготерпіння випите до дна!»
Моя наснаго, в чім твоя вина?
Чи посягнула може на святе
Коли тебе безвольну розпинали?
"А чи болить, страждальнице, тебе?",-
Хоч раз на вік вельможі запитали?!
..Над нами небо нині голубе,
Те вічне небо, ще у нас не вкрали.
Свій день прийдешній волею зустрінь.
Вкраїні слава! Помолюсь. Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466724
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Леся Shmigelska