Моя дружба з алкоголем, як і з куривом, та й з планом почалася, буквально недавно. Все воно до кожного обов'язково, краєм та торкається. Когось краєм, таки зачепило, комусь голову замотало, а когось і повністю накрило. Так, о! Мене - накрило.
Два ВаськИ сиділи поряд зі мною на брудній канапі, підігнувши ноги по-китайському манеру. Хоч бажання загадуй - поміж тезок. Із стелі капала вода до цинкової виварки - хтось підставив. Правильно, бо сусідів затопить. ВІкна по-зимовому забиті ватяними ковдрами ще з весни просили простору, волі просили. Хай ще постоять - ніколи. Васька, хлопець справа, низький та з рудою борідкою, приніс те, чого вже давно мені не вистачало, а хлопець зліва, все ж схожий на іншого, вже набивав косяк. Пішли по-колу, економлячи, у звичний спосіб - паротягом.
-О!!! Люди, реально якісний, - вдарило різко й непомітно. Тіло розімліло - я вперше за останній тиждень відчула, як стає легко, відходить хронічна втома, а на зміну їй розуміння того, що кожен мій палець смяшніиий, і тибі пофіг на ихххиихигг... стає. До всього..Ліво, паралельно.. І хлопці не забарилися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466684
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Валіко Коробкадзе