Я – гідність, я – віра, я – гордість, я – сила, я – спрага.
Я вірю в країну. У правду і товаришІв.
І що мені дальні Москва, Вашигтон, або Прага,
як можна побачити звіра в сусідській душі?!
Коли невідомо, що дума Горішній добродій.
Якщо ми для влади – лише передвиборна бронь...
І я почуваюсь, як масло у тім бутерброді,
прогріте й роздерте між скибами владних долонь,
що мають багато... Й не гідні не віддати останнє.
Я ж – можу у запалі втратити власне життя!
Я – мудрість. Я – втома. Я – досвід доби. Я – вагання.
За що? Поясніть. Розтлумачте мені до пуття!!!
І я вже не знаю, що вдіє новітня облога.
Мо', крові додасть, аби нам яскравіше жилось…
І так мені гидко, і так мені гнівно від того,
що мною – для себе – ті скиби намазує хтось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466618
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Тетяна Яровицина