Ні.
Не треба тобі прокидатись.
Благаю, не смій наближатись.
Ні.
Скільки?
Пробачень мені ще просити?
Я теж, як усі, хочу жити.
Скільки?
В телефоні
Не чути тебе, але знаю,
Слідкуєш, тремтиш, як востаннє
В телефоні.
Сльози
Гарячі, як віск на долонях,
Тепер вже хлюпочуть на скронях
Сльози.
Віра
Все буде, як бути повинно,
Твій час зупинятиме плинний
Віра.
Снігопад
Огорта сподіванням майбутнього.
Марить спогадами незабутніми
Снігопад.
Зостатися
Попри всі недуги й злобу,
Залишіть без слів надгробок.
Зостатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466318
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Митрик Безкровний