Плачется ветер. Оттепель давит на кости.
Зимние ночи, а дождь кое-где пролетает.
Часто ко мне одиночество ходит в гости,
сядет на кухне напротив, нальёт себе чая.
Молча беседует. Там ведь свои «лав стори»:
лето рисует, горячие стеблей колени,
яркие розы, окна больные, а вскоре…
Мне на тебя намекнут… полуночные тени.
Сна нет ни капли, капли лишь только в зеницах.
Плачется ветер, с памятью ночь убегает.
Я не успел твоих интонаций напиться,
вдруг: обо мне тебе оттепель напоминает.
Дождь прекратится, выльется каплями злости,
утро начнется звоночками красных трамваев.
Я одиночество вновь ожидаю в гости:
с ним о тебе каждый раз я теперь вспоминаю.
Перевод из украинского Галины ЛИТОВЧЕНКО
САМОТНІСТЬ
Схлипує вітер. Відлига ламає кості.
Ночі зимові, а дощ де-не-де пролітає.
Часто до мене в гості приходить самотність,
сяде на кухні, навпроти, наллє собі чаю.
Мовчки говорить. У неї свої «лав сторі»:
Літо змалює, гарячі колінця у стебел,
квіти строкаті, вікна осінні, хворі…
Десь аж за північ мені нагадає… про тебе.
Сну ані краплі, краплі хіба що в зіницях.
Хлипає вітер, а спогад у ніч витікає.
Я і не встигнув голосу твого напиться ,
може, хоча б у відлигу про мене згадаєш.
Дощ перестане іти о годині шостій,
ранок почнеться дзвінками червоних трамваїв.
Я відтепер чекаю самотність у гості:
кожного разу про тебе вона нагадає
Михайло Плосковітов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466273
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.12.2013
автор: Галина_Литовченко