Замріялась мило русалка волинська,
Як сонце ховалось в поліських гаях.
І постать її, і далека, і близька,
Розніжила серце у рідних краях.
Пухкий очерет колисав тихий вечір,
Голубив озерце, де мліли квітки,
А сонце лісам опускалось за плечі,
В мелодіях зріли блудливі думки...
— Хіба це не щастя, де воля, свобода,
Де подих любові у грудях бринить?..
Панує в природі своя насолода,
В гармонії радість освітлює мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466223
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Lana P.