Не дають спокою думки,
Де знову дико-тихий ранок.
Убитий вечором світанок,
Не зупинити сліз ріки.
Повз пропливаючі роки
Не зачіпають вічних істин.
От би так мирно в світі плисти
Крізь тисячоліття і віки.
Та хижі погляди-шпики
Не залишають нам спокою
Тримають грубою рукою,
Переставляють маяки.
Ми — мов загублені галери
У штормі недосяжних мрій.
І затонулий човен твій —
Картина із чужої ери.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466201
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Св. Простота