Верне від одного запаху кави,
Буденне життя переповнене снами.
І не сотні миль стоїть поміж нами,
А байдужості доля грає октави.
Вітер осушить мої білі губи,
Сонце на шкірі випалить тугу.
А ми все ходим по тім зради кругу,
І все уникаємо волю власної туги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465679
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Магура