А є ж така сила волі,
В якої нема межі,
Її не розвієш в полі,
Не вигостриш на ножі.
Єдине що їй покірне,
Єдине її несе -
Це діло до скону вірне,
Що жоден не розтрясе.
Це те, в що ти досі вірив,
Так вірив, що ним аж жив,
І в серці своєму діри
Лиш ділом отим зашив.
Продовжуй і знай, юначе,
Що є іще дві межі:
Одна із них часто плаче,
А інша завжди на ножі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465642
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Андрій Конопко