Вітер… (на грані прози)

Зима  в  нас  на  зиму  не  схожа…,
вітер  розгойдує  місто  і  тишу,
дощ  по  обличчю…  Порожні
посмішки…  Небо  йде  пішки,

лишаючи  холод  на  мокрих  віях,
й  мов  падає  в  сніг,  що  не  давно  
розтанув…  Лишається  день  у  мріях
і  ніч  вітряною…  Прокидаюся  рано…

З  наших  спогадів  й  досі  витканий,
з  твоїх  слів,  голосу  й  спокою,
з  недопитого  чаю…,  й  відданим
лишаюсь  на  відстані  дотику

невидимого.  Вітер  додолу  гне
людей  холодних,  й  дерева…,
у  вікнах  темінь  і  дощі…  Все  промайне…
Я  щодня  ламаю  себе  і  бар’єри…

…Зима  в  нас  на  зима  не  схожа…,
вітер  розгойдує  місто  і  тишу…
Де  ти???  Зима  надто  порожня…,
я  на  грані  прози,  й  забутого  віршу…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465460
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Юра...