Безвольно пощады просят
Глаза. Что мне делать с ними,
Когда при мне произносят
Короткое, звонкое имя?
Иду по тропинке в поле
Вдоль серых сложенных брёвен.
Здесь лёгкий ветер на воле
По-весеннему свеж, неровен.
И томное сердце слышит
Тайную весть о дальнем.
Я знаю: он жив, он дышит,
Он смеет быть не печальным.
_ * _
Помилувань очі просять,
Мені, що робити з ними,
Коли при мені, уголос,
Коротке ім'я повторили?
Стежиною йду до поля,
Повз сірі, в купі, колоди.
Тут вітер легкий, бо - воля,
По-веснЯному свіжий бродить.
Про дальнього серце чує
Таємну звістку. Мліє.
Я знаю: живий, жартує -
Без суму він жити сміє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465193
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2013
автор: Радченко