Розлютився старий пес,
Кажуть люди йде прогрес,
Геть дворняги вже не в моді,
Це не правда скажу – годі.
Геть собача та еліта,
Хоч доглянута і сита,
Смаку кістки, то не знає,
Хоч і «Педігрі» вживає.
У квартирах зависають,
Раз в добу ідуть гуляють,
Хазяї геть одуріли,
Їм лахміття начепили,
В того доця, в того син,
В них життя іде без змін.
А я гавкаю гав-гав,
Ось хазяїн кістку дав,
Поганяв в дворі кота,
Скажу правду не спроста.
Дуже вже він знахабнів,
Вкрасти кістку захотів,
Забіг пес чужий у двір,
Я біжу, як лютий звір.
Правду всім я вам скажу,
Я не марно тут служу,
Хоч і я простий дворняга,
Я не трутень, я трудяга.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/434-dvornyaga.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464684
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 07.12.2013
автор: Антоніна Грицаюк