На когось сніг ображений… мабуть, як я на себе
За те, що не пишу вірші, свої чуття ховаю.
І він піде (чи випаде) отам, де геть не треба,
Можливо у Сахарі чи в підніжжі Гімалаїв.
А що йому уже втрачати, все і так позаду…
Усі минулі сніжні баби і хрумкі льоди.
Він зовсім тут не цінний… звикли всі до снігопаду
Тому він забереться і піде кудись туди…
Отак і я пішла б, як сніг, в далекі гори,
Або куди завгодно – ген, за небокрай.
Бо бути неугодним – то велике горе…
Тому тебе чекаю я… Ти просто знай…
p.s. таки дочекалася :))) хоч і не 1 грудня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464393
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Троянда Пустелі