Чим ближче до обрію – тим неспокійніше
Рояться думки і злітають у небо,
Ти знаєш, без тебе там буде надійніше,
Бо там прикидатися більше не треба,
Одвічна дорога, що на мене чекає
Звиває мої, вже замурзані, ноги,
І я обережно, крок за кроком, збігаю
Й рахую маленькі свої перемоги.
Мій морок прямує далеко у космос,
Я йду по слідах, де ходив колись Будда,
Читаючи Веди на повний голос,
Прямую за обрій, а там – будь що буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464272
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2013
автор: Сarpe_diem