Знову на сонці сяють купола,
Знов благовіст нас кличе на молитву -
Воскресла Правда, й Віра ще жива,
Хоч зранена у безкінечних битвах.
Її старались знишити в серцях:
То на аренах звірами цькували,
То просто розпинали на хрестах,
І часто так камінням побивали.
У лютій ненависті йшов на брата брат,
І батько сина піднімав на роги,
Та знов безсило падали щораз
Брехливі ідоли безбожної епохи.
Її морозили в далеких таборах,
Морили голодом тюремники ГУЛАГу.
А ще її вбивали просто так -
Правителям безумним на розвагу.
Та раз-по-раз вставала із руїн,
Й хрести верхівками чіплялися за хмари,
Мирились й обіймались батько й син,
І у молитвах Бога прославляли.
Знову на сонці сяють купола,
Знов благовіст нас кличе на молитву -
Воскресла Правда, й Віра ще жива,
Любов жива, і завжди буде жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464237
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2013
автор: Андрій Мигорович