Дорогий мій, я шалено сумую і не має нічого болючішого, ніж згадувати короткочасні моменти нірвани з тобою. Ніхто не знає через що ми пройшли і як все трагічно закінчилось. Не можу заспокоїти тремтіння в руках, чи то від холоду, чи від думок про тебе, які поглинають мене повільно, смакуючи, мов легку здобич. Так само і ти, неквапливо й єхидно, дегустував ласий шматок моєї душі, мов легалізований вбивця душив її гордість, калічив, рвав на шматки, вбивав кожним сказаним словом. Після усього, через що ти змусив мене пройти, я все ще рвуся до тебе, наївне, слабке дівчисько. Хочу бачити твоє обличчя, торкатись його своїми руками, пестити, гріти, ховати від вітру, навіть, якщо мої руки маленькі та зовсім беззахисні. Спасибі за безсонні ночі, за бажання творити та малювати чуттєві картини у своїй голові, бажання бути спокійною та врівноваженою, милою і тихою. Між нами така порожнеча й таке холодне повітря, але тільки з тобою я жива, тільки з тобою я справжня. Дорогий мій, прошу поговори зі мною, я готова на все, щоб найти тебе, дай мені знак. Набридло щоночі чути твій голос, який тихо шепче «Я хочу тебе бачити…», давить на свіжі рани, тероризує мій мозок, ріже гострим лезом по серці. Моїм рукам призначено тримати твої. І як не крути, але скоро ти це зрозумієш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464149
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2013
автор: Незайманий займенник